Дитина не хоче іти до дитячого садка
Розповідайте дитині, що цікавого чекає його в дитячому саду (зустріч із друзями, цікава книга, нові пісні й танці, гарні іграшки).
Будьте спокійні, не проявляйте перед дитиною свого занепокоєння.
Дайте дитині із собою улюблену іграшку або якийсь предмет із дому (можна покласти в кишеню куртки будь-який "секрет" - навіть звичайний великий ґудзик).
Придумайте та відрепетируйте кілька різних способів прощання (погладжування по спинці, повітряний поцілунок, "секретне слово"
Будьте уважні до дитини, коли забираєте його з дитячого саду (розпитайте, чим він займався, похваліть його малюнок або виріб).
Демонструйте дитині свою любов і турботу (скажіть, що весь день думали про нього, планували спільні заняття на вечір)
Головне - будьте терплячі!
Ранком дитина не хоче йти до дитсадка, а увечері- додому.
Безперечно, було б добре, якби дитина ранком із задоволенням і гарним настроєм бігла у дитсадок, а увечері, побачивши маму, збирала іграшки, прощалася з діть ми та вихователями і спокійно йшла додому. Це буває тоді, коли малюк вже повністю адаптувався до дитсадка. Але все залежить не лише від звикання. Малюк готовий залишити маму тоді, коли образ мами вже зберігається у його свідомості на тривалий час. А от йти дитина не хоче через те, що ще важко переводить свою увагу, а в цей час бере участь у цікавій грі. Можна використовувати невеличкі хитрощі, наприклад, після дитсадка у Вас із дитиною може бути запланована якась невелика цікава справа: погодувати бездомного собаку, зайти за цікавим дитячим журналом, прогулятися на с портивний майданчик і там погратися. Врешті-решт, укладіть із дитиною угоду: Ви приходите за нею увечері і можете дати їй погратися 10 хвилин, щоб вона завершила усі свої справи. Це буде чесно стосовно дитини, адже навіть дорослим важко відірватися від цікавого заняття.
Дитина не хоче самостійно одягатися.
Спробуйте перетворити одягання на веселу гру. Для початку займемося шнурками. Знайдеться у васвдома пара татових старих кросівок? Вимийте їх і втягніть шнурки якомога яскравіші. От і буде гарний тренажер для пальчиків. Будемо разом затягувати шнурки. На яке-небудь сімейне свято можна навіть таке змагання влаштувати — хтошвидше зав’яже шнурки. Тепер ґудзички. Починайте навчати із ґудзиків якомога більших, із ними буде легше впоратися дитячим ручкам, потім поступово переходьте до застібання ґудзиків меншого розміру. Нехай у малюка буде своя дитяча ложка для взуття, тоді і взуття легше взуватиметься. А ще можна погратися у переодягання. Зберіть різний одяг — татові штани, мамин капелюшок, усе, що у вас є у шафі, і починайте убиратися — у кого костюм буде найсмішнішим, той і переміг! Поступово дрібні м’язи рук малюка будуть розвиватися, й одягання вже не буде такою прикрою справою.
Малюк соромиться виступати на сцені
Боязнь публічних виступів відома і багатьом дорослим. От за звичних умов усе пам’ятав, і думки ставали на свої місця, а побачив перед собою багато чужих уважних очей і все — розгубився. Дитина відчуває те саме, тільки значно сильніше. Адже якщо у дорослого за плечима є вже великий життєвий досвід, малюкові його бракує.
Безперечно, допомога дорослого у такій ситуації потрібна і важлива.
Не чекайте результату відразу, налаштуйтеся на кропітку роботу і наберіться терпіння.
Почніть із найменшого. Дайте дитині можливість виступати вдома, де все звично і всі глядачі — це свої домашні, яких дитина не боїться. Проте спробуйте улаштувати все так, як це буде відбуватися на святі. Наприклад, зробіть виступ костюмованим, зробіть імпровізовану сцену чи завісу, зустрічайте актрису бурхливими оплесками. Наступного разу запросіть одного гостя, якого дитина не знає. Нехай тепер виступає для змішаної публіки. І так далі. Поступово дівчинка звикне виступати, і виступ на святі вже не буде її так хвилювати. Перед святом спробуйте покласти спати дитину якомога раніше, а вранці допоможіть їй створити гарний настрій, з яким виступ відбудеться легко і невимушено. Сядьте у залі так, щоб донька Вас добре бачила, і Ви змогли губами підказувати текст — про всяк випадок. Спочатку такий суфлер дуже допоможе дівчинці.
Якщо виступ все ж таки не склався, в жодному разі не сваріть дитину. Підтримайте її і скажіть, що наступного разу у неї все обов’язково вийде, а сьогодні, якщо захоче, може розповісти віршик вдома. Розкажіть, що як Ви самі були у дитячому садку, у Вас теж не завжди виходило безпомилок прочитати вірші (адже це у більшості випадків правда). Якщо ж усе вдалося, похваліть дитину, особливо у присутності інших людей, розкажіть, як Вам сподобався її виступ.
Не хвилюйтеся про те, що Вашій доньці буде важко у школі. Зазвичай учителі початкової школи навчають діточок поступово звикати відповідати на уроці: спочатку з місця, сидячи, подаючи одну–дві репліки, потім — стоячи біля парти, і, нарешті, біля дошки. Дітям навіть подобається відповідати, стоячи перед усім класом.
Як привчити дитину до порядку і самостійності?
Процес прищеплення навичок охайності і самостійності доволі тривали і кропіткий. Проблеми на цьому шляху можуть виникати тоді, коли хтось із родичів демонструє дитині приклад зовсім іншої моделі поведінки: увесь час розкидає речі, не прибирає після себе. Для всіх діточок є дуже значущою поведінка їхніх батьків і той приклад, який вони їм подають. Скажімо, якщо мама не кладе свої речі на місце, то й донька навряд чи буде це робити навіть
із примусу. Починати слід із малого: хай дитина вчиться складати свої іграшки. Причому спочатку Ви будете робити це разом із донькою. Головне, щоб так відбувалося завжди. Не потрібно лінуватися:
зараз ми не встигаємо, і я швиденько приберу іграшки сама, а завтра ми знову почнемо привчати дівчинку до порядку. Тобто при вчання повинно відбуватися щодня і щохвилини. За те, що дівчинка щось зробила самостійно, хай навіть і не дуже добре, її обов’язково необхідно хвалити. І тоді завтра їй знову захочется, щоб її похвалили мама чи тато, і вона щось зробить самостійно. Доручіть доньці якийсь нескладний домашній обов’язок, наприклад,
розставляти тарілки на столі. Так вона зможе стати учасником спільної справи і працювати не тільки для себе, але й для оточуючих. А ці оточуючі обов’язково подякують дитині за допомогу. І не зневірюйтеся, якщо відразу щось не виходить.
Дитині важко знайомитися з іншими дітьми.
Тут можуть поєднатися відразу дві проблеми, але нічого страшного в цьому немає. Швидше за все, Ваше малятко взагалі поволі адаптується до нових умов, будь це нова компанія, переїзд в інше місто чи щось іще. До цього додається ще й природна сором’язливість дитини, от і виходить, що їй досить важко звикнути до нової ситуації і ще важче зробити перший крок і познайомитися з однолітками.
Зверніть увагу на ці особливості дитини і допоможіть їй. Намагайтеся частіше створювати для дочки такі умови, коли вона потраплятиме в якісь нові ситуації. Частіше ходіть у театр, на дні народження, в гості. Чим більше буде ситуацій спілкування, тим краще вона навчиться адаптуватися. Коли дівчинка підросте, не бійтеся відправляти її в дитячі табори, віддайте в театральну студію, залучайте до участі в концертах. А зараз допоможіть, навчіть знайомитися. Поки дочка ще маленька, Ви можете знайомити її з новими дітьми, якийсь час бути поряд. Не варто говорити: «Яка ти у нас сором’язлива!», примушувати насильно говорити своє ім’я або ділитися іграшками. Представте дочку дітям: «Познайомтеся, це Марійка!» Якийсь час пограйтеся разом із ними, а потім непомітно відійдіть і подивіться, як розвиватимуться події. Якщо дитина не хоче спілкуватися з дітьми, дуже не наполягайте, а запропонуйте погратися десь поблизу. Тримайте дитину за руку, поки вона не почуватиметься упевнено в новій ситуації. Запрошуйте друзів дитини до себе додому, адже на своїй території спілкуватися значно легше. З часом дочка сама навчиться знаходити собі друзів.
